Пора, пора. Покошені поля
чатують пильно лиш копиці.
Вечірній дзвін доноситься здаля,
мов пам;ятка до таємниці.
За дзвоном бовваніє супокій.
Без світла геть зникають тіні,
і розгортається життя сувій
од споконвіку і донині.
О, диво, всесвіте, о, виднокрай,
я прочитав свою сторінку,
перегортай її, не потурай
цвітінню дикого барвінку.
Прости мене. Даруй за простоту
у молитовному проханні.
Даруй вічнозеленому листу
вічнозеленого кохання.
світлина: Андрій Коцка. Українка.
про барвiнок
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124081303642
Свидетельство о публикации №124081303642
Рецензии