Де колись „із греків у варяги”
Найкоротший обирали шлях,
Де взірець одваги і наснаги
Жив у запорозьких козаках,
Де Дніпро, немов на роздоріжжі,
О пороги сиві хвилі б’є,
Розквітає рідне Запоріжжя,
До краплинки кожної моє.
Звідки ж народилося це диво?
Боже, поможи відповісти,
Де дівчата ніжні і вродливі,
Гарні, що очей не відвести.
Хто в гранітні береги закутий
Крізь віки несе свої літа?
То твій Батько піниться, Славута,
Ну а Матір – Хортиця свята.
Де обійми греблі, наче крила,
Крила чайки поміж берегів,
Захищали край і боронили
У лихі часи від ворогів.
Край козацький, вольниці і волі,
Нездоланій упродовж сторіч,
Дотепер не визнаєш сваволі,
Бо колиска – Запорозька Січ.
Запорожье
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2024
Свидетельство о публикации №124081303636
Свидетельство о публикации №124081303636
Рецензии