Ми оправдальний все ж виносим...
Бродить потьомками дорослої душі,
Де б'ються птахом зраненим біль та тривога,
Не вгамувати їх нічим, не заглушить.
Як впоратись з собою, побачивши тягар огріхів?
Невірних рішень тяжкий віз знобить.
Переінакшить можна все, але … погрішність
Невідворотністю календаря кричить.
Самокопання та самообман такі невдячні.
І муки совісті тут – основний докір.
Зуміти виправити, зрозуміти і пробачити -
Ми оправдальний все ж собі виносим приговір.
Свидетельство о публикации №124081302722