Светлана Мель. Марта хмельная чаша. Рус. Бел

Марта хмельная чаша,
Нет ни краёв, ни дна…
Пей, больше всех кричавший –
Якобы жизнь скудна!
Пей, не обретший веру!
И потерявший – пей!
 
Пей, только чувствуй меру –
Что может быть глупей!
Март выше мер и правил
И черезмерно борз…
 
Пей – кто уже оттаял,
Пей – кто совсем замёрз.
Пей, кто забыт, кто брошен!
Бросивший – тоже пей
И поминай хорошим
Грохот былых цепей.
Пей по глотку, смакуя,
Пей от души взахлёб,
Очень-то не взыскуя,
Если царапнет лёд…
Пей, кто лицом не вышел,
Вышедший в люди – пей!
Пей, примостясь на крыше
В обществе голубей.
Пей на тропинке в парке,
Голову вверх задрав…
Пей, если ты в запарке,
Пей, если всюду прав,
Если в пушку – заметно,
Если пушист и бел,
Если грехов и нет, но
Так согрешить хотел!

Марта хмельная чаша,
Лишь подойдёшь – твоя!

Правда, теперь всё чаще
Стал замечать края…


***

Марта хмельная чара
 
Марта хмельная чара,
Няма ні краёў, ні дна…
Пі, больш усіх крычаўшы–
Нібы жыццё без дна!
Пі, не здабыўшы веру!
І страціўшы – пі!
 
Пі, толькі адчувай меру –
Што можа быць дурней!
Сакавік вышэй мёр і кіраваў
І празмерна борзы…
 
Пі – хто ўжо адтаў,
Пі – хто зусім змёрз.
Пі, хто забыты, хто кінуты!
Кінулы – таксама пі
І памінай добрым
Грукат былых ланцугоў.
Пі па глытку, смакуючы,
Пі ад душы захлёбваючыся,
Вельмі вось не зайдросці
Калі драпне лёд…
Пі, хто тварам не выйшаў,
Які выйшаў у людзі – пі!
Пі, прыбрукуючыся на даху
Ў грамадстве блакітней.
Пі на сцяжынцы ў парку,
Галаву ўгару задраўшы…
Пі, калі ты ў запарцы,
Пі, калі ўсюды мае рацыю,
Калі ў гармату – прыкметна,
Калі пухнаты і белы,
Калі грахоў і няма, але
Так зграшыць жадаў!

Марта хмельная чара,
Толькі падыдзеш – твая!

Праўда, зараз усё часцей
Стаў заўважаць края…

    Перевёл Максим Троянович


Рецензии