Здалеку і зненацька ось і напав разючий, знецінений чи жагучий
Час. Моторошно і блювотно, вщент дрижаками істотно телепня того вхопить
Страх. Хочеш, не хочеш - зкуйовдить на тім'ї по-під пахвою
Волосся ссавця-людини, тремтяче блідеє тіло
проріже наскрізь
Стрілою. Чекає гріха години зацькований
Чоловічок. Звисає його огірочок
Дарунок від роду-родини.
Не муж він давно! То ж неук!
Котрого проштампували, чип поза зап'ястям вживили. Для чого та доля далебі?
Чатують одні напасті... Напевне на вік таврували.
Далеко йому до предків, що перші шляхи
Торували.
29 травня 2024
Страх
© Copyright: Олег Мингалев, 2024
Свидетельство о публикации №124081202829
Свидетельство о публикации №124081202829
Рецензии
