Посивіли ми. В осінньому саду ховались.
Так минули роки, залишилась мить.
Воротар-голкіпер в небо кинув м'ячик,
а на землю впасти він іще не встиг.
На заборі в'ється низом плющ повзучий
і вбігаючи можливо у той самий поле-сад,
м’яч-метелик пурхнув із трибуни-клумби,
бо злякали ми його мільон років тому назад.
Поле-сад
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124081202010
Свидетельство о публикации №124081202010
Рецензии