Руни серця
Ловлю їх поглядом, мов зграю жайворів.
Всміхається яскравим сонцем літо...
Останнє наше...в дивнім полум'ї зорі.
Все поміж нами так незрозуміло.
Даль неозору тихий смуток перейма.
У пеклі ревнощів душа моя згоріла,
Свічки запалювати сенсу вже нема.
Зваблива осінь вирве з серця втому,
В'язкий туман спаде з натомлених лісів.
Розірве пісня тишу нерухому,
Криштально відіб'ється в крапельках роси.
Оновлена, цнотливо-незалежна,
Зоря проллється промінцями у вікно...
Була любов намріяно-бентежна -
Та серця руна, мов настояне вино.
Фото автора
Свидетельство о публикации №124081106952
Евгений Лебедев 7 15.08.2024 07:49 Заявить о нарушении
Валентина Осипенко 15.08.2024 08:48 Заявить о нарушении