Руни серця

Несуть хмаринки здалеку привіти.
Ловлю їх поглядом, мов зграю жайворів.
Всміхається яскравим сонцем літо...
Останнє наше...в дивнім полум'ї зорі.

Все поміж нами так незрозуміло.
Даль неозору тихий смуток перейма.
У пеклі ревнощів душа моя згоріла,
Свічки запалювати сенсу вже нема.

Зваблива осінь вирве з серця втому,
В'язкий туман спаде з натомлених лісів.
Розірве пісня тишу нерухому,
Криштально відіб'ється в крапельках роси.

Оновлена, цнотливо-незалежна,
Зоря проллється промінцями у вікно...
Була любов намріяно-бентежна -
Та серця руна, мов настояне вино.

              Фото автора


Рецензии
Красивые стихи и бабушку - хохлушку сразу вспомнил свою, её говорок... Близко и дорого все это! Молодец Валенька!!

Евгений Лебедев 7   15.08.2024 07:49     Заявить о нарушении
Сердечное спасибо, Женя! Бабушке твоей Светлая память. Мне очень приятно, что ты понимаешь и ценишь мои стихи на украинском языке. Как бы там ни было, а это моя кровь и они мне дороги. С уважением, Женя и поклоном!

Валентина Осипенко   15.08.2024 08:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.