Розігнався грудень. І вже зима.
Залишки пейзажу шматує вітер.
На землі і снігу іще нема –
А уже двори засипає віття.
Бідненькі дерева. Лиш хрум кісток.
Хуками з боків, аперкотом знизу.
Перемога злості, на всі на сто –
Наче на розпал підкидає хмизу.
Вороння шугає, немов орли.
Розлетівся траур на «Кар-р!» і пір’я.
І кричить Всевишній: -- Пали! Пали!
Я вже не Господь ваш – двоногий звір я! –
Це дорога в пекло. Реве труба.
І трясе будиночок, мов билину.
І летять снаряди: бабах! бабах! –
Щоб спекти планету, мов картоплину.
09.12.2023
Грудневе
© Copyright: Надежда Еременко, 2024
Свидетельство о публикации №124081102772
Свидетельство о публикации №124081102772
Рецензии