Були ж літа щасливі,
Коли ще дітлахами,
На свято, чи в неділю
Лісочком навпростець,
В Кашанівку, на хутір,
Ми йшли разом з батьками,
Збирали полуниці у жменьку,
Та чебрець.
І колосилось жито
Повз нас узбіч дороги,
В городах золотаві
Там соняхи цвіли.
Наввипередки бігли,
Що аж "влипали ноги"...
Наш дід Кісіль з бабусею
В тім хуторі жили.
Раділи баба з дідом -
Онуків повна хата.
З сметаною і медом
Давали пиріжки.
Паслися на подвір'ї
У споришах курчата
І бігали за квочкою
У дикі вишняки.
Там копанка-криниця
Сховалася в ярузі.
Стежиночка до неї
Вела між лопухів,
А серед поля "пугало"
У дідовім картузі
Лякало своїм виглядом
Набридливих птахів.
Пройшло не мало років.
І хати вже немає.
В ріллі чужії люди
Саджають кавуни.
Лише вітри на цвинтарі
Так тоскно обвівають
Мого дитинства спомини
З тієї давнини.
Спомини дитинства
© Copyright: Валентина Осипенко, 2024
Свидетельство о публикации №124081005457
Свидетельство о публикации №124081005457
Рецензии