О, білий світе! Звичний і величний!
Блакитне небо, лагідні хмарки…
Далекий обрій затишний і чистий
Запрошує в далекі далі йти…
Щорік – зима, весна, а потім літо,
За літом – осінь, мряка і дощі,
То білий сніг летить, то пахне сіно,
То тішать сяйвом зоряні вогні…
Проходять дні, у Вічності зникають,
І ночі тануть на вустах зорі.
Народжуються люди і вмирають,
Летять у безвість в повній самоті…
О, Всесвіте! Безмежний, загадковий!
Ти вабиш і лякаєш водночас…
О, неба звід, сапфіровий, зірковий!
Чи чуєш ти мій неспокійний глас?..
О, Всесвiте
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124081005197
Свидетельство о публикации №124081005197
Рецензии