Лiтнi картинки

ЛІТНІ КАРТИНКИ
.
(Ренга, як збірка хайку відомих японьських лірників)
.

Життя – росинка ранкова.
Лише краплина роси наше життя,
Нехай так, — і все ж...   (Ісса)
   Де буде воно, коли зійде  спекотне сонце.
   Чи вистачить тіні, для тебе, укритого в хмарах?
   Поспішаєш, летиш світлом за омріяні обрії?
   Хіба до неба ти свій помітиш рубіж?
.
Але тиша навколо,
   Така неймовірна опустилася тиша.
   Не доречна кожна докора….
Занурюється лист каштана в потік прозорий.   (Сєхаку)
   Непомітно тремтить листва дерев,
   Та скидає все лишнє в спеку себе навколо.
.
   Молодий місяць ще був учора,
   Але то було вже учора.
   А сьогодні на небі, повне сяйва його, — коло.
   Що нас чекає завтра? —
Навіть, якщо ще місяць дальній. —
Десь дерево з тріском впало у літніх горах...  (Мейсецу)
.
   Все, навіть навпаки…
Нічого немає у моєму будинку –
тільки прохолода і душевний спокій... (Ісса)
   А десь під сонцем вирує життя..
   На сонці спека.
Доторкнувся до каменю рукою –
який він прохолодний! (Сікі)
.
   Тепла, як відголосок дня…
. . . . . . . . . . . . літня ніч.
В небі переходить місяць від хмарки до хмарки, віч на віч. (Ранко)
   Темна й одночасно для нас таємна…
. . . . . . . . . . . . літня ніч.
Два маленькі будиночки дивляться на квітучий луг.   (Ісса)
   Нічні соми токують, та ходять повз приманки кругами,
Сріблястим променем ніби торкається волосіні літній місяць...   (Тіє-ні)
   І така, ніким не помічена, кожна наша ніч…
.
Старий будинок спорожнів, але, як і раніше,
Співає на заході сонця цикада біля воріт...   (Сікі)
Плетінь не лагоджу - нехай частіше
в гості приходять оленята з лісу!   (Сора)
Легко засіяв - і також легко згасне нічний світлячок...   (Тіне-дзе)
В халупі моїй для гостя одна втіха - дрібні комари, ну не те, щоб...   (Басьо)
   Тебе немає, тільки пахощі духмяні до неба сягають… і гудуть комари.
   Та комахи дрібні в повітрі ведуть візерунок невтомної гри.
.
   Підійшов до хвіртки, а сусідські баби вже в вікна мої зазирають…
Висік полум’я - і заквакали разом жаби біля будинку...   (Дзьосо)
Своє відображення бабка побачила в струмку - і ловить, ловить...   (Тіє-ні)
На дверцятах плетених повисла мушля равлика замість замку...   (Ісса)
Подивися, равлик, подивися, як тінь твоя повзе за тобою!  (Ісса)
   Від багаття в каміні моєї кімнати, але холодно тут,
   І порожній без дітей та господині мій дім.
.
   Спогади щось таки нагадають… але й вони, з часом тануть....
"Ось яка величезна на кущі у нас півонія!" дівчинка руки розводить...   (Ісса)
   Але, навіть спогади тають…
Розпускається він, ніби веселку викидаючи, - півонії бутон...   (Бусон)
   За тижні знову чорний, —
. . . . . . . . . . . . червоний місяць!
Хто володіє ним, — діти? Дайте відповідь мені!   (Ісса)
   Але той спогад швидко перейшов на сон…
.
            ~*~
.
ЛЕТНИЕ КАРТИНКИ
.
(Ренга, как сборник хайка известных японских лирников)
.
Жизнь – росинка утренняя.
Лишь капелька росы наша жизнь,
Пусть так, и все же... (Исса)
   Где будет она, когда взойдет знойное солнце.
   Хватит ли тени, для тебя, покрытого облаками?
   Спешишь, летишь светом за вожделенные горизонты?
   Разве в беге к небу ты свой заметишь рубеж?
.
Но тишина вокруг,
   Такая невероятная спустилась тишина.
   Не уместный каждый упрек….
Окунается лист каштана в прозрачный поток. (Сехаку)
   Незаметно листья деревьев дрожат,
   Но сбрасывают все лишнее в жару вокруг себя.
.
   Молодой месяц еще вчера,
   Но это было уже вчера.
   А сегодня на небе, взошла и сияет полная луна.
   Что ждет нас завтра? -
Даже если еще это дальняя луна. -
Где-то дерево с треском упало в летних горах... (Мейсецу)
.
   Все, даже наоборот…
Нет ничего в моем доме –
только прохлада и душевный покой... (Исса)
   А где-то под солнцем бурлит жизнь.
   На солнце такая жара.
Прикоснулся к камню дома рукой –
какой он прохладный! (Сики)
.
   Теплая, как отголосок дня…
. . . . . . . . . . . . летняя ночь.
В небе переходит луна от облачка к облачку, лицом к лицу. (Утро)
   Темная и одновременно тайная для нас…
. . . . . . . . . . . . летняя ночь.
Два маленьких домика, взирают на цветущий луг. (Исса)
   Ночные сомы токуют, и ходят мимо приманок кругами,
Серебристым лучом будто касается лески летний месяц... (Те-нет)
   И такова, никем незамеченная, каждая наша ночь…
.
Старый дом опустел, но по-прежнему
Поет на закате цикада у ворот... (Сики)
Плетень не починяю – пусть чаще
в гости приходят из леса оленята! (Соро)
Легко засеял - и тоже легко погаснет ночной светлячок... (Тине-дзе)
В лачуге моей для гостя одно утешение, - только мелкие комары... (Басьо)
   Мелкие, ну не то чтобы...
   Тебя нет, только благовоние ароматное к небу уходит... и гудят комары.
   Но мелкие насекомые в воздухе ведут узор неутомимой игры.
.
   Подошел к калитке, а соседские бабы уже в окна мои заглядывают.
Вырубили пламя - и заквакали вместе лягушки возле дома... (Дзьосо)
Свое отражение бабка увидела в ручье – и ловит, ловит... (Тие-нет)
На дверце плетеной повисла ракушка улитки вместо замка... (Исса)
Посмотри, улитка, посмотри, как тень твоя ползет за тобой! (Исса)
   От костра в камине моей комнаты пляшут огни, но холодно здесь,
   И пусто без детей и хозяйки в доме моём.
.
   Воспоминания что-нибудь напомнят… закружат, а потом убегают.
"Вот какой огромный на кусте у нас пион!" девочка руки разводит... (Исса)
   Но даже воспоминания тают…
Распускается он, будто радугу выбрасывая, - бутона пион... (Бусон)
   Через недели снова черная, —
. . . . . . . . . . . . красная луна!
Кто владеет им, дети? Ответьте мне! (Исса)
   Но на это месте воспоминание быстро перешло на сон…
.
            ~*~
.
P./S.:скоротив початкові строви хайок до однієї - двух, а інше наповнив іншим змістом та сюжетом, помітивши авторів початкових віршів у дужках. Відбив, як відстуб нове нашарування, залишивши з випуском оригінальні переклади хайок, та в деяких мясцяхх як після 12ті крапок, якщо вони приходяться як продовження на ту ж саму строфу нового тексту. тому завжди можно окремо читати текст оригіналу, а окремо нові білі вірші, що йдуть разом.

Вище представлені переклади хайку — віршів у три строфи. Окремо слід зазначити, що у хайку все-таки була четверта строфа, нею була сама назва вірша.

Сато Норікіо (Сайгьо Хіосі), японський поет, народився в 1118 в Кіото, в сім'ї аристократів. Сайге є основоположником популярного жанру віршів – танка. 5 строф (5—7—5—7—7). Дослівно "танка", це коротка лірична пісня.

Щоб прикрасити свій будинок на північний схід від Кіото, Ісікава Дзёзан створив у середині 17 століття список з 36 видатних китайських поетів (36 сісэнів). Цей будинок, що став храмом дзен, сьогодні називається «будинком знаменитих поетів», сисендо, відомий своїм тихим садом.
https://www.kumado.net/36-poetes-chinois/
https://www.smartmagazine.jp/kansai/article/sight/6688/

Знайти часопис про багатьох з поетів можно за посиланням "Тридцять шість безсмертних поетів", або російською https://ru.wikipedia.org/wiki/Тридцать_шесть_бессмертных_поэтов