О! Де та мить, коли забуду
Про муку, кров і про руїни
Моєї милої країни
Й тим перейматись тільки буду,
Чи добра кава спозаранку,
Чи є зручні квитки до Львова,
Чи вправна літня сукня нова,
На дачі як владнать альтанку...
Заснуть в війні -- а встати б в мирі!
Щоб гуркіт в небі -- лиш від зливи,
Щоб спалах -- лиш в очах від дива,
Щоб лиш -- любов, серця щоб -- щирі!..
Щоб так чекати мить відходу,
Не як можливий жах і відчай,
А двері ті, де зможу свідчить:
Любові знаю вже природу!
2024
О! Де та мить, коли забуду...
© Copyright: Татьяна Серженко, 2024
Свидетельство о публикации №124080900788
Свидетельство о публикации №124080900788
Рецензии