А соняшники шепчуть,
Що осінь ще не скоро,
Ще зерна набирають
І силу, і смаки,
Беруть наснагу теплу
І пахнуть медом млосно,
Щасливо завмирають
Від сонця і жари.
Щодня в квітучім полі
Відрадно, сонцесяйно!
У пелюстках яскравих –
Енергії потік.
Шумить вітрець поволі,
Щебече пташенятко,
Зерняток хоче ласих,
Очей не зводить з бджіл.
Дитинством пахне поле,
Колючим вабить листям,
Прихильністю природи
Народжує жагу.
Бентежить жовте море
Янтарним ластовинням,
Чарує сяйвом цноти,
Нагадує про юнь…
Соняшники
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124080906335
Свидетельство о публикации №124080906335
Рецензии