І ручку з листками засунуть подалі:
Уже ні рядочка сьогодні, ні-ні!
Синці на ногах – неначе медалі
За подвиги у бур’яні.
То просто упала: згоріла лампочка
Такої утомленої душі.
Мов щось нехороше -- із неба ляпнула,
З таких звичайних своїх вершин.
Бо зір твій ясний давно уже змито
Сльозами образи із тихих зіниць.
А тут, у під-людді – зима чи літо,
Синці а чи рана – немає різниць.
08.10.2023
***
© Copyright: Надежда Еременко, 2024
Свидетельство о публикации №124080904467
Свидетельство о публикации №124080904467
Рецензии