Довго так мовчав, я любувався на воду.
Тут до мене хтось підходить, починає лабуду
Про місцевих риб мені нести. Думаю: «Да щоб ти зтих!
Як нап'ються, починають приставати геть до всіх».
«А давайте вмєстє вип'єм!»- починає предлагать.
Я про себе тут подумав: «Причепився, твою мать!»
Ну, минуло хвилин кілька, пасажир наш відійшов,
На ногах стоять не може, ледве не звернув нам стол.
Ми сиділи тихо, мирно. Сонце затишок та рай,
Все чистесенько, красиво, все радіє, хоч тримай,
Всі забули про хвороби, про свої проблеми…
Всі що не кажи, жити добре мирним людям на Русі.
А душа моя все плаче, просить, молиться до дому.
Я на землю єнісейську лиш скоріше хочу стать
Та свій стан моральну втому нікому мені показать.
Пригоди у ркутську частина друга
© Copyright: Дмитрий Скобелкин 2, 2024
Свидетельство о публикации №124080903905
Свидетельство о публикации №124080903905
Рецензии