Николай Винграновский 1936-2004 В серебряный сверч

В серебряный сверчковый мир
От ветра голубого
Упал и разомлел инжир,
И не сказал ни слова.

Его понюхала оса
Своим желтющим носом.
Приметила его роса,
И пали густо росы.
 
А царь сверчков Сверчок-Певец
Инжир тот увидал,
Так взвеселился - чтоб тебе!
Что громко зарыдал.

Вслед за сверчком - рыдать оса
Осиною слезою,
А за осою и роса
Слезою росяною!

Втроём так плакали они
От радости и счастья:
Инжир до самой до весны
Им будет мёда слаще!

1965

У срібне царство цвіркунів
Од вітру голубого
Упав інжир і розімлів,
І не сказав нічого.

Його понюхала оса
Своїм жовтеньким носом.
Його надибала роса
І всілась над ним росо.

Цар цвіркунів Цвіркун-Співець
Інжира як побачив,
То так зрадів — хай тобі грець! —
Що аж зайшовся плачем.

За Цвіркуном — у плач оса
Осиною сльозою,
А за осою і роса
Сльозою росяною!

Утрьох так плакали вони
Від радості і щастя,
Що цей інжир їм до весни
За мед солодшим здасться!

1965