Тече рiченька у море,
Вже чимало літ,
Хай нас покидає горе,
Та шанує Світ.
Та нехай живе Вкраїна,
На віки віків,
Й червоніє скрізь калина,
Та пташинний спів.
На полях росте пшениця,
Вона золота,
Й повні ласощів крамниці,
Й радують свята...
Хоч для мене і далеко,
Український край,
Мов в раю ростуть смереки,
Там духмяный коровай...
Вірю в те, що будем жити,
Мирно, гарно, без війни,
Спів бандури і трембіти,
Чують люди у ці дні.
Нехай ворог не лякає,
Та постежить за собою,
Сам у себе запитає,
Хто ж нам душі знов загоїть.
Автор Генадій Сівак.
4 серпня 2024 року.
Свидетельство о публикации №124080404943
Вера Осыка 05.08.2024 09:31 Заявить о нарушении
Спасибо Вам за добры слова и вопрос.
Почему не заходят ко мне друзья, не знаю, может мои стихи им не интересны. Все таки некоторые читают и я обязательно всем отвечаю. Я читаю многих, но мало пишу рецензий первым, ибо на это не хватает времени. Есть причины, все не просто так. А Вам я благодарен за Ваше внимание ко мне. Я с удовольствием буду продолжать читать Ваши стихи и писать отзывы даже и без обратных ответов. Потому и Вы
настоящий друг. А балы мне не нужны... Храни Вас Господь!
С теплом, Геннадий.+
Дай Вам Бог здоровья, мира!
Геннадий Сивак 05.08.2024 20:24 Заявить о нарушении