Вже незабаром осінь завітає
позолотить мій вересневий сад,
прийде до мене дозвіл не спитає,
як і останні всі роки назад.
Іде вже осінь по моєму сліду
на склі,дощу залишиться слоза,
і заведе з дощем сумну бесіду
своїм розрядом матінка-гроза.
Щось туга роз'ятрила мою душу
туман життя розвіє наче дим,
моїх років вже опадають груші
і вже мені не бути молодим.
А вітер осені-думок моїх повія,
хоч різна в кожного життєва площина
пожити,як і всі ще трішки мрію
діждатись,як закінчиться війна.
В моїм волоссі більше сивини,
та жевріє ще крапелька надії
та щось мені шепоче,"Припини"
вірші пишу і про життя ще мрію.
Життя проходить-ніде правди діти
птахи у вирій знову полетять,
я буду вимушений з ними полетіти
коли?,нам не дано нікому знать.
ДЕ ВЖЕ ОС НЬ ПО МО МУ СЛ ДУ
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124080402864
Свидетельство о публикации №124080402864
Рецензии