Чомусь на рідній втома і кохання
найкраще відкриваються мені…
Чи то палають відчаю вогні…
Чи зрозумів, що я тут не в останнє
і буду мати шанси на повтор…
Чи добрий Б-же знов мене рятує
від того, що душа пуста римує
чужинською… Чи то суспільний мор
торкається й мене… На жаль, не знаю.
Коли у пеклі слів немає раю
сердечного відлуння - все не те,
і все не так, як мало би тут бути,
то ж розум знов випрошує отрути
з брехливих мрій про щире, та пусте.
Недивне диво
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124080301787
Свидетельство о публикации №124080301787
Рецензии
