Лета желаний, смуты и соблазна!
Уплыло всё - водой из-под весла.
Страдай и плачь теперь, моя отрада,
Тоскуй тоскою сердца и чела.
Ну вот и всё с поляны наших снов.
Закончились пожинки сумасбродства.
Я накосил лишь нервов добрый сноп
Да вымолотил радостей с полгорсти.
Ещё надежда бьётся в причитаньях!
Ещё любовь крадётся вдалеке,
Как та слеза, зажжённая лучами,
По истомлённой/исхудалой катится щеке.
1962
Літа жадань, літа сум’ять і знади!
Усе, усе — водою з-під човна.
Страждай і плач тепер, моя ти сладо,
Журись журбою серця і чола.
Оце і все із поля наших снів.
Скінчилися обжинки навіжені.
Я накосив лиш нервів добрий сніп
Та вимолотив радощів півжмені.
Та ще надія б’ється в голосіннях!
Та ще любов біжить у манівці,
Як та сльоза, підпалена промінням,
По вечоровій стомленій щоці.
1962
Николай Винграновский 1936-2004 Элегия Лета желани
© Copyright: Алёна Агатова, 2024
Свидетельство о публикации №124080103078
Свидетельство о публикации №124080103078
Рецензии