Дві зозулі накували довгі літа юнаку
і намисто із корала на тонкому ланцюжку.
Не прижитися у стайні, волі прагне вороний.
Лишень зурни прозвучали - вже у полі кінь баский.
А над полем два соколи, то - боївка, то - загін.
Мінарети та костьоли не уженуться за ним.
В стременах живуть постоли, чорні шлики на плечах.
Там, де поле, там і воля. Два в одному - кінь і шлях.
Поза вітром чуєш посвист - печенігова стріла.
Від зозулі до погосту тільки доля та життя.
Дощ дає пшениці росту, наволожує рілля.
На горбі сліди від хлосту - для стрілиці не стіна.
Правди берег завжди правий. Перейти не приведи.
Став опасок червонавим у свободи назавжди.
Дві зозулі накували довгі літа навмання.
Слава більше витривала за докучливе життя.
світлина: Михайло Жук. Чорне і біле.
двi зозулi накували
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124073103966
Свидетельство о публикации №124073103966
Рецензии