Я все забуду - погляд твій і подих.
Спалю листи, що писані сльозою,
Щоб не відправити...
Та побіжу по сходах -
Сховаюсь десь, щоб рани ті загоїть.
Кохання в друзки, наче порцеляна.
Буває, що ж, таке воно життя.
Сторінку незабутнього роману
Перегорнемо -
Спогад в небуття.
І тільки в снах я твій почую голос,
А іноді наснюсь тобі сама.
Кохання догоріло, охололо
Розтануло, як привид, як мана...
Я все забуду...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2024
Свидетельство о публикации №124073103590
Свидетельство о публикации №124073103590
Рецензии