про бессарабську Данаю
Як беззавітно у серці палає вогонь.
Злива збирається ! Геть від покою каплиці
До пружності персів в оздобі умілих долонь.
Доля між лихом і щастям на відстані миті.
Ось вона, тут, забирай. Не догониш бігцем.
В небі захмаренім птиці бракує блакиті.
Спеку у серці не змити липневим дощем.
Скільки світів неймовірних лежить за Дунаєм,
Скільки диковинних зорь на Чумацькім шляху ?
Всі віддаю за одну бессарабську Данаю !
Бути дощем із царицею ніч селюху...
світлина: Михайло Дерегус. Оголена. 1980
Свидетельство о публикации №124073006944