про нiжнiсть та ницiсть
Гасне день і надвечір'я дме
неумисно плином супокою.
Легінь-місяць ніжною ходою
небокрай у сонця перейме
вже небавом, як настане час
гнати коника до водопою,
де кохатись нам, як клен з вербою,
доки досвіт не розлучить нас.
Ницість
Доки небо навпіл не проріже
ворона ворожого крило,
і в гаю кожнісіньке стебло
не почує заколот грабіжний.
Ниций ворог геть прямує стрій
на грабіж всього, що є в стодолі.
Не буває щастя без недолі.
Серп женцю, кассапу ніж кривий.
Світлина: Олекса Новаківський.
У задумі (портрет дружини). 1930-ті.
Свидетельство о публикации №124073000454