Такий жаль в душі жалюгідний,
Пора вже збирати каміння,
Неначе не жив, лиш збирався
І вірив: все буде, ще встигну.
Так хочеться щиро сміятись,
Та жарти усі - нижче пояса
І знов голова розболілась
Від спеки з магнітними бурями.
І мрія поки нездійсненна -
Побачити сни кольорові,
Радіти світанку у тиші,
Не кульгаючи чи оглядаючись.
Так, юність - це грому розкати
І зараз, можливо, дасть віри,
Що брат не уб'є свого брата
І двічі по два - це чотири.
Сьогодення-3
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2024
Свидетельство о публикации №124072905468
Свидетельство о публикации №124072905468
Рецензии
