Як заб'є тривога вколо,
Соколиця, прощавай.
Піднімаються соколи
боронити небокрай.
Аж до обрія сягають
чорні крила східняків.
Від Десьонки до Дунаю
б;ють соколи ворогів.
Одягають в домовину
десять проти одного.
Втім, самі у вирій линуть...
Постели їм, сон-траво.
Соколята сизоперці
принесли пагану вість.
Поселилася у серці
Соколиці люта злість.
Потурання це сугубе -
дбати в самозабутті.
Бог єднає всіх, хто любить,
у прийдешньому житті.
про сон-траву та небокрай
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124072904519
Свидетельство о публикации №124072904519
Рецензии