Чернетка
Чогось я не зумів. Бо не досяг я.
Хоч відпрацював усе достойно.
Це мій бурлеск-убивця дурнуватий
експромт. Дивіться: ось він!
Прокинувся. Ріка замерзла.
Та сама ніч. І в дірках човен.
І поклик розуму здалеку, -
ковток безбожно гарячковий.
Книжки були. Було усе. Згадав усіх я.
Була моя життєва спроба.
Всі вірші-вітри-зливи відшуміли.
Повзу, як равлик напівсонний.
У передостанню мить не вмер я.
Мов із небес, у серці пролунало, -
«Ти - не готовий! Ти - чернетка!
Все викресли! Почни спочатку!»
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124072600881
Свидетельство о публикации №124072600881
Рецензии
