Нелегк грош

Давно обіцяв я Ларисі і Любі,
що вірш для них двох напишу,
у них на долонях -мозолі лиш грубі
на згадку про себе їм вірш залишу.

Подумав,вони - сталевари,
що в домнах метал рідкий ллють,
чи може прості медовари,
що з соняхів бджіл димарем своїм дмуть.

Хоч вже промайнула "ПЕТРІВКА"
й пів-літа уже без керма,
щодня їздять вдвох в Сагунівку,
бо вдома халтури нема.

Щось треба і вкинути в рота,
потреби нема залишати села,
та варта місцева,- відсутня робота
що завжди раніше,тут поряд була.

Сапати у поле ідіть,не баріться,
бо ніченька зміну світанку здає,
до соняхів ніжних хутчій придивіться,
бо там поміж них нетипові теж є.

На фото Лариса Дахновська,
а з нею - Любов Лаутарь,
вони в кукурудзі вдвох мітли ламають,
а сонечко смажить і сипле свій жар.

І хоч не близька в Сагунівку дорога
працюють у спеку вони,чи в імлу,
болять від роботи і руки і ноги
вони нетипові ламають,а потім зривають мітлу.

Нелегко у полі і рвати й сапати,
як сонце шаленне у тім'я пече,
у спеку свідомість можливо втрачати,
та вірна подруга підставить плече.

26.07.2024
О.Чубенко-Карпусь.