Як важко дуже собі признатись,
Що ти змогла так закохатись.
Тепер не знаєш, що з цим робити,
Без нього вже не можеш жити.
А він далеко...його не бачиш,
Зато душа за ним так плаче.
Летить на крилах, не зна зупинок,
Все віддала б, щоб став єдиним.
Все віддала б...чи йому треба,
Чи в нього є в тобі потреба.
Ой важко, важко собі признатись,
Як ти могла так закохатись.
Не спить серденько, не спить душа,
Зростають за спиною два крила.
Якби змогла розправить крила,
Закривши очі до нього полетіла.
Та це містичні лиш слова,
В людей летить тільки душа.
І ось для вас моє признання,
В моїй душі живе кохання!!!
В мо й душ живе кохання
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124072602724
Свидетельство о публикации №124072602724
Рецензии