Розмова з онуком

«Який солодкий сон під ранок»,-
Зітхнув, сказала на останок,
Коли дзвінкий мій телефон
Умить забрав з собою сон.

«Алло, кажіть, чого хотіли?»
А в відповідь щось ледь пробуркотіли,
Але я голос упізнала
Й сама до хлопця обізвалась:

-«Привіт, онук, чого бурмочеш?
Чи може щось спитати хочеш?
Кажи скоріше, чи зомлів,
Що не находиш навіть слів?»

-«Привіт, Натуля, я не вчасно?
Але мені щось стало лячно,
Тому тобі дзвоню вночі,
Бо потребую … помочі.
Тай нерви в мене геть ніякі,
Думки вже лізуть всякі-такі.
І що робити я не знаю,
Тому і помочі благаю».

Я слухаю його розмову
І не второпаю ні слова:

-«Та в чім проблема вже скажи?
Та чітко зараз розкажи,
Не зрозуміла аж нічого,
Що ти  лепечиш тут такого».

-  «Ти не пишатимешся мною,
Бо я зіткнувся із бідою.
У справі важливій я мав побідити
І тільки все добре та вірно зробити,
Але я програв, розумієш, програв
Хоча в перемогу надію я мав.
Програв і знаю – це погано.
Програв тотальне і бездарно».

-«Підожди но, зачекай,
Не спіши, постій, стривай!
Не кажи багато слів.
Хто тебе в оману ввів?
Хто сказав «Програть погано»
І що значить це «бездарно»?-
Я кажу онуку в трубку.
-Перестань страждати, любку.
Розкажи мені докладно,
Чому програти – це погано?
Звідки в тебе така віра
І низька до себе міра?

-«Я читав, учив, писав,
Розповів, що тільки знаю.
Але професор посміявся.
Сказав, що без оцінки я зостався,
Бо знання я всі поправ
І цю справу я програв.
Я невдаха, він сказав
І парі я з ним програв.»

-«Зачекай но, любий мій,
Якщо програв, то знову дій.
Не страждай тут задарма,
В стражданні сенсу геть нема.
Ти вкладав у діло сили.
В тебе мізки теж кипіли.
Час потратив, вчив багато.
Але виходить, що малувато.
Хоча то зовсім не проблема,
Тепер тобі знайома тема
І зараз ти докладеш сил,
А я бажаю тобі крил,
Які тебе з колін піднімуть,
І страхи всі зовсім відійдуть.
Ти зробиш справу, як бажав,
Та як ти мислив і вважав».

-«Так що, програти не погано?
Програти все таки нормально?»

-«Та не погано, а навіть ТРЕБА.
Здатність ця у нас від неба.
Щоб рости і розвиватися,
Щоб шукати і не здаватися,
Щоб іти вперед відважно,
То програвати буває важно.
Душа прийшла чомусь навчиться,
Але не згодна чекати і бариться.
А ти заскиглив зразу, бо програв,
Й не вірну тактику для себе обрав.
Немає Перемоги без поразок,
Немає Перемоги без здогадок.
Немає Перемоги без помилок,
Бо кожна Перемога то є вчинок.
І помилки важливі дуже,
Ти пам’ятай це завше, друже.
Без помилок немає звершень,
Немає випробувань, немає  рішень.

-«Мені тепер все знову розпочинати?»

-« Тобі не має з чого вибирати –
Або ти Перемогу зараз здобуваєш,
Або ти Перемогу з пальців випускаєш.
Якщо програв, почни з початку,
Закликай думки до порядку.
Тобі вирішувати це питання треба,
Не впаде рішення до тебе з неба.
Що вирішив?»- Питаю я онука.

-«Отож моя така на це все думка,-
Онук мені відповідає.
-Хоча мене робота знов  чекає,
Я Перемогу зараз вибираю!
Хоча я тільки дверці в Перемогу відчиняю.
Але лише вперед я йтиму
І все, що буде далі, прийму.

-«Це рішення вже на вагу Перемоги.
У житті будуть різні дороги.
Ти найкращу зараз вибрав з усіх
Запропонованих тобі доріг.
І на ній тебе успіх чекає незмінно,
І Перемога прийде неодмінно.

-«Я зрозумів – програвати це не лячно,
 А насправді і треба, і вдячно
Програвати, щоб рости і вчиться
Та з Перемогою лишиться».

-«Ти моя гордість, любий онук!
Перемогу свою ти прибираєш до рук.
Ти витримав свій найперший бій!
І не вірити в себе більше не смій.
Ти отримав Перемогу і людей повагу,
Та ще здобув міцну наснагу».


Онук побіг в житті перемагати
Та всі свої завдання вирішати.

24.07.2024 р.