Характер

Колись бабуля мене вчила,
Казала різнії слова.
І мудрістю характер шила,
Що Душу ніжно обійма.

Характер мій складавсь роками,
Себе на стійкість вивіряв.
Бувало вибухав громами,
Бувало Душу зігрівав.

Як сталь його я гартувала
В вогні помилок і вагань.
Характер свій я відшукала
Посеред без ліку страждань.

Моя перлина, мій характер,
Мій помічник у вирі днів.
Для багатьох він наче айсберг
Посеред водяних гребнів.

Співає, тішиться Душа
Зігріта посмішкою щастя.
І в день сміливо вируша
Бо знає, день сьогодня вдасться.

Фундамент бабця заложила
На мирнеє, щасливеє життя.
Характер мій заворожила
На світлі до любові почуття.

Бабуля щодня наставляла,
Щоб я запам’ятала на віки.
Щоб дітям і онукам передала
Слова ці мудрі і дзвінкі –

Де є любові хоч краплина,
Там є терпіння океан!
Де є поваги хоч краплина,
Там щастя цілий океан!
Де доброта в Душі живе,
Там хочеться добро робити!
Де радість по крові тече,
Там дуже добре, легко жити!