Моему другу Снеговику

Друг мой, белоснежный Снеговик!
К моему двору ты уже привык,
В разноцветном шарфике, сапогах,
С длинною метлой ты в своих руках.
Пела свои песенки я тебе,
Рисовала солнышко на окне,
Только ты боялся его всегда,
Потому что тело твое - вода.
Не грусти что скоро придет весна,
Что цветы сажать буду у окна.
Ты всегда со мною, это знай,
Говорю «До встречи!» я не «прощай»,
Вот дождусь я снова снегов, зимы,
И опять с тобою будем вместе мы!

Написано в 2002 году, переведено на русский
В 2024 году

Оригинал стихотворения:

Сніговик
Друже мій пухнастий, Сніговик!
До мого подвіря ти вже звик,
У моєму шарфику, чобітках,
Із мітлою довгою у руках.
Я тобі співала свої пісні,
Малювала сонечко на вікні,
Тільки ти боявся його завжди,
Бо увесь складаєшся із води.
Не журися , друже, що йде весна,
Що саджаю квіти біля вікна,
Ти зі мною завжди, запамятай,
Я кажу «До зустрічі!» не «прощай»,
Дочекаюсь знову снігів, зими,
І з тобою будемо разом ми!