Ми...
Ми
Десятиріччя смужкою живою -
роки, роки, летять, летять...
Коли ми познайомились з тобою
нам ще було по шістдесят.
Звела самотніх нас,
ТА мабуть доля,
яка наказом довела -
радіти в ліриці,
в спокусі волі - гармонія хвилин була...
Ми можемо удвох запам'ятати
оті міттєвості інтриг.
І дякувати Богові завзято,
який створив нам оберіг.
Ми знаємо -
однолітки. Наш погляд
оптимістичний на життя.
Харизма сяє наче сонця промінь.
Роки не підуть в забуття...
© Copyright: Светлана Пузина, 2024
Свидетельство о публикации №124072304193
Свидетельство о публикации №124072304193
Рецензии
Светочка привет. Какие шестьдесят. Вот уже и перевалило а мы все те же романтики и лирики. Отзовись как ты что нового. Буду рад. С УВ. Михаил.
Михаил Кюрчевский 2 22.09.2024 05:26 • Заявить о нарушении
Михаил Кюрчевский 2 22.09.2024 05:26 • Заявить о нарушении
Привет, Михаил!
Спасибо)🙂
У меня всё хорошо.
Но, пока я не дома.
Привет всем!
Светлана Пузина 30.10.2024 10:42 Заявить о нарушении
Спасибо)🙂
У меня всё хорошо.
Но, пока я не дома.
Привет всем!
Светлана Пузина 30.10.2024 10:42 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.