Поез я пов язана з дощем
через жару і дуже сильну спеку,
від неї, як і ви-я розімлів,
хоч треба в магазин іти й в аптеку.
Щоденно,так нещадно сонце смалить,
в повітрі мабуть вже плюс сорок п'ять,
у мене зовсім голова не варить
і плавляться мізки,як і асфальт.
Багато рим у голову надходить
рядки віршів мої мізки кують,
нічого вартого на думку не приходить
в жару потрібні фрази не снують.
Не видно навіть клятих комарів
я не кажу про сад і огороди,
від спеки,навіть весь бур'ян згорів
пропало все і вже ніщо не родить.
Картопля запеклася у землі,
наввипередки,що садив з сусідом,
зів'яла морква зверху на ріллі,
весь огород,немов після "ковіду".
Хоч цю жару відчув я знаю кожен
засуха-це нещастя,а не диво,
а від жари ніщо не допоможе,
лиш лимонад,морозиво і пиво.
Поезія поєднана з дощем,
вірші,як люди теж вологу люблять,
івідчуваю ядуші своєї щем,
бо без дощу поезії не буде.
Свидетельство о публикации №124071901777