О третій тридцять ночі знову десь
На вогку землю впала смерть суха.
Всі прокидаються і всі мовчать.
Не гупайте дверима, не лякайте -
Бо так здається, що вмирає хтось,
І вся рідня проходить чередою:
Жива? Жива? Живий? Живий? Живі?
Муругі стіни видко крізь вікно,
У голові - марудна повсть шпиталю,
Порожніх тижнів перевесло,
За ніччю день, а потім знову червень.
Лишилося вогню піднести і нехай -
Бодай якесь, та буде з мене світло.
Я розгортаю книгу. Закриваю.
Три тридцять
© Copyright: Владлен Ко, 2024
Свидетельство о публикации №124071704790
Свидетельство о публикации №124071704790
Рецензии