Спогади
у вічність котяться роки мої,
лежанка,піч і взимку теплий комин,
садочок,де співали солов'ї.
Згадалось рідне батьківське подвір'я,
щодня вставати треба до зорі,
село,мого дитинства-Білозір'я,
і на долонях грубі мозолі.
Згадав стежину,ліс,ставок і хату
на небі місяць,батьківський садок,
і маму,що спішить в колгосп сапати
і часнику й цибулі не один рядок.
Згадав я трактор у осіннім полі
і "Корячкове",літо,сінокіс,
у вуликах мого сусіда бджоли
і зошит списаний у лінію навкіс.
Згадався перший,чорно-білий "тєлік",
і,як ловив в ставку слизьких линів,
і зібраний руками власний "велік",
а на холоші своїх перших вчителів.
Про голубів,гармошку і суниці,
в вірші своєму я про все згадав,
це все-мені ночами часто сниться,
щоб повернутися в дитинство- все б віддав!!!
Свидетельство о публикации №124071702824