Дуже сумний в рш

Не можемо з тобою вдвох своєї долі знати,
як є натхнення,то пишу рядки свого вірша
людська душа добро завжди повинна пам'ятати,
для цього Богом створена усіх людей душа.

Та щось сумною ця поема у Чубенка вийшла,
бо розтривожила вона всіх душі матерів,
здається щось сумною на військових кладовищах
я б попросити за цей вірш,пробачення хотів.

Та де знайти таку одну,іще на світі силу,
хоч миру вже не втримати війни цього керма,
полинув би я над землею птахом сизокрилим
туди,де горя і війни давно уже нема.

Коли війни лихої це страхіття закінчиться,
бо звістку з нетерпінням давно всі люди ждуть?
наллємо ми вина разом в чарки по самі вінця
хоч смерть і сум сьогодні душі грішні наші рвуть.

Багато їх лежить тепер на тому полі бою,
не факт,що швидко їх уже додому заберуть,
а матерям немає сну щоденно,ні спокою
дітей батьки чекають і синів додому ждуть.

А матері дітей своїх не знають,де шукати?
і хто загиблих вже поверне матерям синів,
закінчувати буду вже свого вірша писати,
бо від жалю і сліз тепер мій голос забринів.