Коли я пригничений й сумний, я виношу свій смуток на вулицю, щоб погріти його на сонечку.
Ми разом йдемо до парку і сідаємо з ним на лавку.
Там я широко розплющеними очима дивлюсь на дітей які грають та слухаю як вони сміються.
...А в цей час блакитне небо, золоте сонце і зелене листя дерев розфарбовують мій сірий смуток у кольори веселки.
Смуток
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2024
Свидетельство о публикации №124071603371
Свидетельство о публикации №124071603371
Рецензии