Хлопця я приворожила,
Дуже хтіла, щоб, став мій,
Все село заголосило,
Від таких сумних подій.
Чуже щастя загубила,
Розвалилась вмить сімья,
Хоч такого не хотіла,
В цьму лиш виновна я.
Біля мене він в омані,
І не відав, що творив
Це кохання на обмані,
Наче грім у пору злив...
Сни мені ночами сняться,
Дожилася, вся в гріхах,
Вже й сусіди всі бояться,
Вже й згадали у віршах...
Я його розворожила,
Залишилась знов одна,
Та до жінки відпустила,
ВІдчепився й Сатана...
Автор Геннадій Сівак.
14 липня 2024 року.
Хлопця я приворожила
© Copyright: Геннадий Сивак, 2024
Свидетельство о публикации №124071406266
Свидетельство о публикации №124071406266
Рецензии
Жизненно, грустно и трогательно, Геночка,! Всё очень сложно в этой жизни и люди часто ошибаются! Превосходный стих! Спасибо! Удачи и добра! С теплом души,
Вера Осыка 14.07.2024 23:03 • Заявить о нарушении
Вера Осыка 14.07.2024 23:03 • Заявить о нарушении