Давайте!
допишемо вірші й залишим на столі,
дотягнемось до урни і папір порвем,
але іще давайте поживем!
Побіжною рукою я торкаюся життя.
Хто ви? Воно всіх пам'ятає. Там і ти, і я.
Всіх поіменно потім ми назвем,
але іще давайте поживем!
Будую я свій дім й вірші я ворушу.
Я ні про що для себе не прошу.
Ми рівні, ми тією ж річкою пливем,
але іще давайте поживем!
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
Свидетельство о публикации №124071403175