Йому була потрiбна вона

Йому була потрібна вона.
Він їй - не був потрібен.

Вона вже звикла всього досягати сама,
Звикла проплакати у подушку, десь промовчати,
Звикла перетерпіти, кусаючи губи, ночами не спати,
Звикла, що та чоловіча рука,
на яку вона завжди хотіла опертись - зникала,
і тоді вона залишалась одна.
Власне, так і були побудовані її грати.

Йому була потрібна вона.
Саме її посмішка, саме її очі.

Він вже був із іншими, вірив, чарувався.
Був із найпалкішими у ліжку, був із найгарнішими,
Був із популярними, був і з тими, про яких ніхто не знав,
Та коли на шляху з'явилась вона, -
Відтоді нормально він вже не спав.

Йому була потрібна лише вона.

Були сотні інших, сотні гарячих губ та тіл, про які лиш бажати.
Вони були готові для нього на все - іти за ним на край світу,
сидіти довічно у його ніг,
А вона була горда,
І хоч він зміг одного разу отримати її тіло, та душу - таки не зміг.


І ось, як настав момент, коли страхи душили її, як мільйони холодних рук,
Коли сльози дощем витікали з-під мокрих вій.
Він був просто поруч неї. Обійняв її міцно, як друг.
І відтоді став дійсно, дійсно потрібен вже їй.