Просила в тебе, Боже,
щоб дав ми очі, дав!
І от тепер це маю -
як больно, Боже, збав!
Мій мозок - ворог лютий,
гадюче в нім кубло
це так огидно, глупо -
то гріти, що пройшло.
Болить ми серце тихе
що зрадив той, забув,
і що, мабуть, зі сміхом
Із голови то збув
А знаєш - то ж то сильно!
Бо він таки звільнив!
Нарешті просто ВІЛЬНА!
Я донька нових снів!
Про прозр ння та нов сни
© Copyright: Светлана День, 2024
Свидетельство о публикации №124071200369
Свидетельство о публикации №124071200369
Рецензии