прийми мене, причал мій старий,
як ти завжди мене стрічав,
з усіма бідами, ночами,
з усім тим маренням, про що гадав.
прийми мене, як ти завжди стрічаєш
і в тихій бухті, що закрита від вітрів,
спокій даруєш, і мене даруєш,
збавляючи, тих зайвих слів.
прийми мене, і може, оживу я знову,
і, може, вистачить ще сил мені гребти,
туди де здАється, ще є те слово,
що так потрібне тій душі, в тиші...
я лиш перепочину, і піду в дорогу,
але щоб знову, знов благати від тебе,
вертати все тобі, причал мій, старий, вірний,
пробач мене, прийми мене.
причал
© Copyright: Слава Мостовой, 2024
Свидетельство о публикации №124071000345
Свидетельство о публикации №124071000345
Рецензии