ці залишки серця, це тільки мені.
На світобудову, величезну та дивну.
із шансом до успіху, що прагне нуля,
та знав би ще хтось так, про річ цю, - ту змінну?
Та, що в серці ударах, тому і не сплю,
У кожному болі, у кванті, у миті.
В інформації, що як антена ловлю,
і пишу. Хоч і, не талAновитий.
Там, на дні від життя мого, судини із рим,
що на вістря, тої стрілки секундної,
Там, де губиться простір та сенс.
У суті шуканої, блідої й розумної.
У величезному всесвіті, тільки мені,
кодом в посланні, осадом, що ллється,
Душі таємниці, скелети у шафі,
шифри прозорі, залишки серця.
залишки серця
© Copyright: Слава Мостовой, 2024
Свидетельство о публикации №124070903887
Свидетельство о публикации №124070903887
Рецензии