спокiй
досягти знову місця, де колись я почав,
де все таке, звичне, красиве, знайоме,
де колись я світанки уперше стрічав?
я повинен, відкрити в собі ці ворота,
відкрити те бачення, мозаїки долі,
коли всі частинки вже стануть на місце,
та у мізки дійде, хвиля дійсности тої.
і я заспокоюся, і пульс стане рівним,
хоч здавалося б, - що ж взагалі тут такого?
але поки, лиш мріяти можу про мить,
коли зможу, знайти спокій, я в собі, знову.
Свидетельство о публикации №124070903814