За труною труна. Ми ховаємо наших дітей
у м;якім чорноземі змарнілої в горі країни.
А навколо цей світ, мов дерева у квітні, цвіте
і не хоче дивитись на нашого смутку руїни.
За словами слова. Так зручніше. Принаймі, здаля.
Щомиттєва стурбованість ляже на чисті папери
і забуде про те, задля чого нещасна Земля
все накручує оберти з Б-гом початої ери.
За серцями серця. Нас вбивають, а ми живемо,
ніби смерті вогонь намагаємось так загасити,
і повірити в те, що життя - то є ніц не ярмо,
а ланів, закривавлених нами, безсмертнії квіти…
Жах щастя жити
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124070903458
Свидетельство о публикации №124070903458
Рецензии