Миролюб до Любомира

Що день - то звістка: темна і сумна
В обіймах металевих міцно держить.
До когось їде цинкова труна,
А декому псує дозвілля нежить.
У когось ллється винний променад
На платтям неприкритії коліна,
Допоки хилить плечі жінка над... -
Над тілом чоловіка до укліна
Землі сирій - притулку назавжди.
І в тім притулку сироти воєнні
Не просять ні обіду, ні води,
А тільки зубоскаляться гієні,
Що змішує в загальне братній прах
Прийдешніх на чужу, сусідню землю
Під заклики на скрежетних зубах,
Зубожуючих прибрану оселю,
Самі собі не знаючи чому
Фортуна зла до пекла пригорнула. -
У цю валютно вигідну чуму,
З якої розвернули кляті дула
На схожі мовні прізвиська братів,
На схожий плід мого кореневища.
То може ворог бійки не хотів
У грі, де нагорода значно вища
За ту, що не отримали діди...
Діди, що Неньку братньо захищали
Від суто іноземної біди,
Де був незрозумілим, одичалим
Німецький... А ми разом гуркотим
На лихо на одній, знайомій мові
І б'ємо бойовим чи холостим
Однаково: у Харкові, в Ростові.
Та від поранень, байдуже, болить:
У штабі чи в суспільному полоні,
Коли до смерті вік чи, може, мить,
Коли свинець притулений до скроні
На цій ніким не зваженій війні,
Палає що у величному древі,
Де імена всі однокоренні
Та прізвища всі спільнокореневі...


04 липня 2024р.