Я ж не Янгол, я - лиш ненька...

У павучка є свій Париж,
Плете собі з натхненням вежі...
Комашко, ти мене навчиш
Також плести зразки мережив?

Щоб мрії втілити в життя,
Пишатися своїм творінням,
У снах летіти в майбуття,
На зустріч з зоряним промінням

Під звуки групи Зодіак,
Чумацьким шляхом йти босоніж...
Хтось скаже: дайти аміак,
Втрачаємо її, наш Боже...

Та ні, не треба... це лиш сон,
Де я на зустріч поспішала...
Коли покинув Місяць трон -
Додому повернутись мала...

Я світло бачила внизу
У вікнах, як в очах будинків...
Іще там сяяв наш Тризуб,
Я запізнилась на хвилинку...

Будильник проспівав й замовк...
Промінчик сонячний крізь вії
У новий день відкрив замок,
Щоб я свої здійснила мрії...

То що, тендітний павучок,
Навчиш мене зплести драбину
До неба, де мільйон свічок
Горить у пам'ять мого сина?

Щоб уві сні завжди могла
Забратись догори швиденько...
Аби ж я мала два крила,
Та я ж не Янгол, я - лиш ненька...

05.07.24 р.