У золотій заграві небокрай:
Небесні штори відкриває сонце!
Ось-ось заграє сріблом водограй,
Алмазами засяє поле росне.
Спокійно вдалечінь пливуть хмарки,
Шепочуться привабливі берізки,
Пригадують, мабуть, солодкі сни,
А може, від вітрів чекають вістки…
Так тихо, величаво навкруги:
Як дівчина в намисті, горобина,
Від рибок по воді ідуть круги,
Бентежна, як завжди одна осика.
Ховається опаловий туман,
Народжує нове життя світанок.
Чекає змін знеможена душа,
Зітхає елегійно, як підранок…
Лiтнiй свiтанок
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124070505922
Свидетельство о публикации №124070505922
Рецензии