Гроза липнева розриває хмари!
Зигзаг і гуркіт! Потім знов зигзаг!
Чи, може, то війни нестерпні чвари
І зовсім то не блискавки блищать?
Стіною йде вода і вітер виє!
Лишень учора був м’який, мов бриз!
Здається, він сьогодні й душу вирве,
Гілки ламає і несе, як хмиз.
Стрибають краплі по траві, в калюжах.
Корабликами – листя по воді…
Дерева, у закошланих перуках, –
Мов привиди – у мокрому дворі.
Гроза притихла… Тільки тепла злива
Хмеліє у веселому танку,
Щаслива, що усю пиляку змила…
Та й вітер заспокоївся, ущух…
А сонце вже повісило веселку,
З дерев струснуло швидко бісер сліз.
І пташка заспівала у гніздечку!..
І тиша царювати стала скрізь…
Липнева гроза
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124070505897
Свидетельство о публикации №124070505897
Рецензии